Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 914/3061/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф, Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Західний Буг", с. Павлів, Львівська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Західний Буг", с. Павлів, Львівська обл.до1. Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз", м. Львів; 2. Головного управління Держземагенства у Львівській області, м. Львівпровизнання недійсним результатів торгів та визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Західний Буг" (далі за текстом - ПП "Західний Буг") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" (далі за текстом - ПП "Фірма "Сомгіз") та Головного управління Держземагенства у Львівській області (далі за текстом - ГУ Держземагенства у Львівській області) про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 року, оформленого протоколом № 158 від 19.06.2015 року, відповідно до якого переможцем торгів визнано ПП "Західний Буг", а також визнання недійсним Договору оренди землі від 19.06.2015 року, що укладений між ГУ Держземагенства у Львівській області та ПП "Західний Буг" на підставі протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 року № 158.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2015 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що посилання позивача на порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а спірний Договір оренди землі укладено за результатами аукціону, який був проведений у повній відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства; крім того, позивачем не наведено жодної норми права, яке було порушено під час підготовки та проведення земельних торгів у формі аукціону, під час оголошення результатів торгів або підписання договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Західний Буг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року і прийняти нове рішення у справі, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

ПП "Фірма "Сомгіз" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

ГУ Держземагенства у Львівській області відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2015 року ПП "Фірма "Сомгіз" провело земельні торги у формі аукціону по лоту № 03 з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Глинянська міська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки: 4621810200:05:000:0177, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 47, 3000 гектарів.

За наслідками проведення земельних торгів був складений Протокол № 158 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 року, згідно якого номер лоту 03, назва лоту - право оренди строком 14 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район Глинянська міська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки: 4621810200:05:000:0177, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 47, 3000 гектарів. Стартовий розмір річної орендної плати - 66 104, 08 грн. Ціна продажу лота (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) - 400 920, 84 грн. Переможець земельних торгів - ПП "Західний Буг". Розмір коштів, які має внести переможець земельних торгів - 400 920, 84 грн. без ПДВ. До суми купівельної ціни зараховується сплачений гарантійний внесок в розмірі 3 305, 20 грн. Переможець земельних торгів доплачує кошти за придбаний на земельних торгах лот наступним чином: кошти в сумі 397 615, 64 грн. без ПДВ переможець доплачує в терміни та на рахунки, вказані організатором в Договорі оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцю, та реєстраційних внесків учасників торгів.

Після опублікування оголошення про проведення земельних торгів виконавець може відмовитися від договору лише у випадках, якщо проведення земельних торгів стало неможливим з незалежних від нього причин.

Умови, оголошені перед проведенням земельних торгів, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

Згідно зі ст. 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів і вона включає, зокрема: е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 19 ст. 137 Земельного кодексу України у разі якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова "Продано", називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час торгів.

Таким чином, стартовий розмір річної орендної плати встановлюється організатором торгів (п. е ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України), а розмір орендної плати при укладені договору оренди на конкурсних засадах не встановлюється та не регулюється, а визначається за результатами аукціону та становить найвищу плату за користування земельною ділянкою, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

В ході земельних торгів ПП "Західний Буг" виявило намір придбати лот, запропонувавши найвищу ціну за земельну ділянку, що підтверджується Протоколом № 158 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 р0ку.

19.06.2015 року між ГУ Держземагенства у Львівській області та ПП "Західний Буг" на підставі Протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 року № 158 було укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), відповідно до п. п. 2.1., 2.2. якого в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, за межами населеного пункту на території Глинянської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 4621810200:05:000:0177, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 47,3000 гектарів.

Згідно з п. 4.1. Договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з Протоколом земельних торгів від 19.06.2015 року № 158 у розмірі річної орендної плати, що становить 400 920, 84 грн., підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на р/р 33214812700193 в ГУ ДКСУ у Львівській області.

Договір оренди землі від 19.06.2015 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2015 року за номером запису: 10238554, про що Реєстраційною службою Золочівського РУЮ Л/о було видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 39923246 від 01.07.015 року.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві було надано платіжне доручення № 3958 від 23.06.2015 року, в якому зазначено, що ПП "Західний Буг" сплатило річну орендну плату за землю згідно Договору оренди землі в сумі 397 615, 64 грн. без ПДВ, що надійшло в бюджет району.

Таким чином, сплата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах у розмірі річної орендної плати, свідчить по погодження позивачем з умовами земельних торгів (аукціону) та умовами договору.

Однак, позивач в своїй позовній заяві вказував, що в оскаржуваному Договорі оренди землі встановлений розмір орендної плати суперечить п. 288.5.2 Податкового кодексу України та перевищує максимальний розмір орендної плати в два рази, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною (обов'язковий платіж у складі податку на майно пп. 14.1.147 Податкового кодексу України), посилався на ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 632 Цивільного кодексу України і зазначав, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди землі є результати аукціону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Отже, розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а згідно Податкового кодексу України встановлюються строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який вноситься орендодавцеві за користування земельною ділянкою, (п.п. 14.1.136 Податкового кодексу України).

В п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

При цьому, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відтак, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відзначено, що приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки посилання позивача на порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а спірний Договір оренди землі укладено за результатами аукціону, який був проведений у повній відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства.

До того ж позивачем не наведено жодної норми законодавства, яке було порушено під час підготовки та проведення земельних торгів у формі аукціону, під час оголошення результатів торгів або підписання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПП "Західний Буг", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року у справі № 914/3061/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга